Василь
Гусар,
заступник
директора
Пасічнянської
ЗОШ І-ІІІ ступенів
Маєм бажану свободу
Яку страшну, люди, ціну
Заплатили ми за волю.
Прийшло в нашу Україну
Стільки горя, стільки болю…
Бог почув молитви наші,
Плач і сльози та прохання,
Знизив смак гіркої чаші,
Зменшив муки і страждання.
Не могли ми далі жити
Й бути вічними рабами.
Стара влада – то бандити,
Що знущалися над нами.
Скільки крові пролилося
Безневинного народу.
Будуть душі їхні мати
В небі вічну нагороду.
Ну а всі кати мерзенні,
Будуть прокляті навіки.
Гріхи їхні не прощенні,
Бо пролили крові ріки.
Як у гімні ми співаєм,
Що козацького ми роду.
Вражу силу ми здолали –
Маєм бажану свободу.
Василь
Гусар
Слава Богу й Україні
Пам’ятай
своїх героїв,
Український роде.
Хто життя поклав сьогодні
На вівтар свободи.
Хто
терпів лихі знущання,
І в тюрми потрапив.
Хто переніс катування
І здоров’я втратив.
Хто
виплакав усі сльози
За синів-героїв.
Хто не зрадив Україну,
Хоч зазнав побоїв.
Хто
молився дні і ночі,
Хто стояв на варті.
Втратив руки, ноги, очі
В пекельному гарті.
Пам’ятаймо
вічно, люди,
Якою ціною
Здобули ми перемогу
В смертельному бою.
Слава,
слава Україні
І героям слава.
Та найперше слава Богу,
Бо ж це його справа.
Василь
Гусар
Траурна
пісня
Присвячую моєму земляку з Тернопільщини, який загинув в
17-річному віці на Майдані
Мати плаче та вмліває
В цю тяжку годину –
На майдані смерть забрала,
Невинну дитину.
Не пускала, ніби знала,
Що його чекає.
Не знав Назар, що в час мирний,
Смерть його спіткає.
«Хто мені поверне, люди,
Єдиного сина?
Йому було лиш сімнадцять,
Бідная дитина…»
Промовляє отак мати,
Плаче мовчки тато.
Плачуть за ним чужі люди –
Тут їх так багато.
Ніхто горю не зарадить,
Ніхто не поможе.
Дай йому небесне царство,
Святий кріпкий Боже.