Василь Гусар,

заступник директора

Пасічнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Маєм бажану свободу

Яку страшну, люди, ціну

Заплатили ми за волю.

Прийшло в нашу Україну

Стільки горя, стільки болю…

Бог почув молитви наші,

Плач і сльози та прохання,

Знизив смак гіркої чаші,

Зменшив муки і страждання.

Не могли ми далі жити

Й бути вічними рабами.

Стара влада – то бандити,

Що знущалися над нами.

Скільки крові пролилося

Безневинного народу.

Будуть душі їхні мати

В небі вічну нагороду.

Ну а всі кати мерзенні,

Будуть прокляті навіки.

Гріхи їхні не прощенні,

Бо пролили крові ріки.

Як у гімні ми співаєм,

Що козацького ми роду.

Вражу силу ми здолали –

Маєм бажану свободу.

Василь Гусар

Слава Богу й Україні

Пам’ятай своїх героїв,

Український роде.

Хто життя поклав сьогодні

На вівтар свободи.

Хто терпів лихі знущання,

І в тюрми потрапив.

Хто переніс катування

І здоров’я втратив.

Хто виплакав усі сльози

За синів-героїв.

Хто не зрадив Україну,

Хоч зазнав побоїв.

Хто молився дні і ночі,

Хто стояв на варті.

Втратив руки, ноги, очі

В пекельному гарті.

Пам’ятаймо вічно, люди,

Якою ціною

Здобули ми перемогу

В смертельному бою.

Слава, слава Україні

І героям слава.

Та найперше слава Богу,

Бо ж це його справа.

  

Василь Гусар

Траурна пісня

Присвячую моєму земляку з Тернопільщини, який загинув в 17-річному віці на Майдані

Мати плаче та вмліває

В цю тяжку годину –

На майдані смерть забрала,

Невинну дитину.

Не пускала, ніби знала,

Що його чекає.

Не знав Назар, що в час мирний,

Смерть його спіткає.

«Хто мені поверне, люди,

Єдиного сина?

Йому було лиш сімнадцять,

Бідная дитина…»

Промовляє отак мати,

Плаче мовчки тато.

Плачуть за ним чужі люди –

Тут їх так багато.

Ніхто горю не зарадить,

Ніхто не поможе.

Дай йому небесне царство,

Святий кріпкий Боже.